Трудности перевода

Ю.Левiтанський - С.Нiкiтiн,
переклад Ю.Чайки


- Що ж воно коiться в свiтi?
- Та, бачте, зима.
- Як то - зима?
- А отак. Подивiться, постежте,
Як я зрання калатаюсь, протоптую стежку
Там, де до ваших будiвель пiд'iзду нема.
- Що ж буде далi?
- Та сiчень.
- Невже?
- Щоб я вмер!
Я ж недаремно абетку придбав старовинну.
Ох, i малюнки ж покреслила в нiй хуртовина!
Iх я вже вивчив, до лiтер узявся тепер.
- - Ну, а по сiчню?
- Та квiтень прийде, як назло.
- Квiтень по сiчню? Ви певнi?
- Повiрте на слово.
В лici сьогоднi сопiлка так грала чудово!
Дивно лише, що музики при нiй не було.
- - Що ж нам сердешним, робити?
- Чого там, живiть.
Шийте спiдницi з китайки, як грошей в вас досить.
- Тю! Та китайки нiхто вже сто рокiв не носить!
- Вже як пошие - де дiнеться! - буде носить!
- Буде носить, бо ж настане година така,
Що й завiрюха ущухне, i крига розтане.
Ну, то давайте ж удвох у це свято рiздвяне
Тут, на вечiрцi, наразi утнем гопака!
- Ряженi хлопцi й дiвчата i смiх без кiнця.
Мiсяць - блiда, зi свiчею всерединi, куля.
Ось Вам рука (та тримайте, рука ж бо - не дуля!)
I - гоп-ця-ця, гоп-ця-ця, гоп-ця-ця, гоп-ця-ця...
спасибо cotya